Сюрреалізм по-бельгійськи: оманлива простота картин Рене Магрітта

Далі і реклама, Далі і дизайн інтер’єру, Далі і кіно, Далі і парфуми – креативний іспанець залишив самобутні зразки своєї творчості в багатьох індустріях і всі вони, безсумнівно, унікальні у своїй химерності. Але часом здається, що світ сюрреалізму – театр одного актора. Але ж це зовсім не так. Давайте дізнаємося про інші, не менш фантастичні та магічні роботи представників стилю

Живопис на межі сну і реальності: сюрреалізм без Далі

Сюжети-фантазії, химерні образи з глибин підсвідомості, ірраціональність творчого акту і захоплення теорією психоаналізу Фрейда – все те, що так захоплювало сюрреалістів було чуже Рене Магрітту, чиї роботи визнані класикою стилю.

Рене Магрітт

Рене Магрітт біля картини “Голконда”, фото Стіва Шапіро

Трохи біографії…

Рене Магрітт народився 21 листопада 1898 року в промисловому бельгійському містечку. Дитинство і юність були складним часом для художника. Будучи підлітком Рене втратив матір – вона втопилася у річці. Критики не рекомендують шукати в його творчості відгомони трагедії, та й сам художник не був прихильником психоаналізу. Але все ж образ утоплениці час від часу з’являється в його роботах…

Роздуми самотнього перехожого

“Роздуми самотнього перехожого”, 1926 р

Навчався живопису в Королівській Академії образотворчих мистецтв близько 2 років. Після закінчення навчання працював художником-оформлювачем – малював плакати і рекламу на паперовій фабриці. 1926 рік став вирішальном для творчості художника – термін трудового контракту закінчився і він зміг повністю присвятити себе живопису. У цьому ж році Магрітт написав картину “Втрачений жокей”, яка увійшла в історію як його перша сюрреалістична робота.

Втрачений жокей

“Втрачений жокей”, 1926 р

У 1927 році відбулася перша виставка картин, що обернулася провалом, і Рене з Жоржеттою (Жоржетта Бергер – дружина художника) їдуть в Париж – місто художнього авангарду.

Жоржетта Магрітт

“Жоржетта Магрітт”, 1934 р

Саме там – у вільній, богемній атмосфері Парижа 1920-х-30-х рр. формується його авторський стиль. Стиль, в якому немає жахливих породжень підсвідомості, скандальних і провокаційних образів. У живопису Магрітта немає тієї фантасмагорії, того хаосу і нагромадження фігур, предметів, дійових осіб, як у Далі.

Терапевт. Рене Магрітт

“Терапевт”, 1967 р

“Сюрреалізм – це реальність, звільнена від банального сенсу”

Сюрреалізм від Рене Магрітта – побачити і показати магію в реальному світі, відшукати незвичайне, таємниче у найбільш повсякденних речах. В його картинах практично немає вигаданих предметів, істот – тут фрукти, квіти, будинки, люди. Роль магічного криється в химерному поєднанні знайомих усім речей.

Перемога. Рене Магритт

“Перемога”, 1939 р

“Мистецтво не підвладне психоаналізу, це завжди таємниця”

Рене Магрітт належав до об’єднання сюрреалістів, але завжди разюче відрізнявся – і стилем, і поглядами, і манерами. Копирсатися у глибинах підсвідомості і вивуджувати звідти образи для картин він вважав неприйнятним, як і спроби пояснити твір мистецтва з точки зору психоаналізу. Не розглядав автоматичний спосіб створення творів мистецтва як єдино вірний, що у корені суперечило психоаналітичним основам сюрреалізму. Кажуть, що навіть його майстерня не була схожа на типову студію живописця. Він все життя писав картини в їдальні і там була ідеальна чистота. Творчий безлад – це не про педантичного Магрітта.

Проникливість. Рене Магритт

“Проникливість” (Автопортрет), 1936 р

Чим запам’ятався і як впізнати?

Любив зображувати чоловіків у пальто та капелюхах

Син людський

“Син людський”, 1964 р

Багатьом знайомий цей образ, якщо не з оригіналу, то з мас-медійних алюзій і пародій на нього. “Син людський” за задумом автора – символ, який об’єднує сучасних успішних людей, які втратили індивідуальність, але при цьому залишаються синами Адама і не в силах встояти перед спокусами.

Образ знеособленого героя зустрічається у “Роздумах самотнього перехожого”, “Високій спільноті”, “Голконді”, “Декалькоманії”. Мало хто знає, але існує ще й “жіноча” версія – картина “Велика війна”.

Голконда

“Голконда”, 1953 р

Шедевр, або таємниці горизонту

“Шедевр, або таємниці горизонту”, 1955 р

Щасливий дарувальник

“Щасливий дарувальник”, 1966 р

Велика війна

“Велика війна”, 1964 р

Ще один фірмовий сюжет Магрітта – “Закохані”

Закохані

“Закохані II”, 1928 р

Є два варіанти “Закоханих” Магрітта. Один сюжет показує нам момент пристрасті, коли на перших порах закоханості люди втрачають голову від напливу почуттів. У такі моменти світ навколо немов перестає існувати, здається, ніби вони не помічають нічого і нікого, з головою занурившись у свої переживання.

Закохані

“Закохані”, 1928 р

У “Закоханих” №2 автор розповідає зовсім іншу історію. Бурхливі емоції вщухли, фізична близькість перейшла у духовну. І все ж чоловік і жінка зображені із закритими хустками обличчями. Можливо, художник хотів сказати, що справжнім почуттям не потрібні свідки, що закохані живуть у своєму світі і їм його досить?…

Слід сказати, що багато картин Магрітт доповнював коментарями, а ці дві залишив без пояснень. Існує безліч версій того, як варто розуміти образи закоханих і, напевно, кожен бачить в картинах щось своє.

Подобалося давати картинам такі поетичні назви, як…

“Імперія світла”, “Прекрасний світ”, “Ключ до мрій”, “Вітальня Бога”. Вони дуже рідко ототожнюються з зображеним, але відкривають сенс, зашифрований в образах.

“Я не буду малювати предмети, я буду малювати ідеї, які вони приховують”

Фальшиве дзеркало

“Фальшиве дзеркало”, 1928 р

Його картини називають ребусами, загадками. Кожну свою композицію Рене Магрітт наповнив прихованими сенсами, ідеями, питаннями і відповідями. Візьмемо, для прикладу, картину, де весь простір полотна займає величезне око з відображеним небом. Чому таке поєднання? Що автор хоче цим сказати? Відповіді криються в назві “Фальшиве дзеркало”. Художник каже про суб’єктивність нашого сприйняття, про те, що органи чуття відображають лише зовнішнє, не проникаючи у глибинні замисли та суть речей. Магрітт переконаний: мета мистецтва – дивувати, показувати несподіваний зв’язок між предметами, і назви придумував такі, які сприяють важливому – змушують задуматися, зробити відкриття і неодмінно здивуватися.

Майже у всіх сюжетах можна відшукати філософський підтекст

Канікули Гегеля

“Канікули Гегеля”, 1958 р

“Канікули Гегеля” – яскравий приклад любові автора до продуманих сюжетів. Композиція картини проста – зображена парасолька і склянка, але з першого погляду на картину складно відчути взаємозв’язок. І знову розгадка криється в назві. На думку Рене, Гегелю, генію діалектики, могло б здатися смішним поєднання предметів, які демонструють дві протилежних суті: відштовхувати воду і наповнюватися нею.

Його картини легко впізнавані, вони виконані у дусі плакатного живопису

Його манера впізнавана – на тлі сумбурного живопису сюрреалістів стиль Магрітта виглядає вкрай мінімалістично. Стрункі композиції, впорядкованість зображених предметів не мають нічого спільного з божевільними фантазіями Далі і паралельними світами Ернста. Про сюрреалізмі Макса Ернста ми розповімо в наступній статті.

Портрет

“Портрет”, 1935 р

Використовував силу мистецтва проти війни

У часи Другої світової війни стиль Магрітта змінився: звичайна стримана палітра картин зарясніла насиченими відтінками. Художник мріяв про силу, яка покладе край війні, але він, на жаль, не знав як це зробити. А тому намагався допомагати тим, що вмів робити найкраще – писати картини. Картини, які хоч і ненадовго, але відвернуть від жахів війни, подарують промінь надії на світле майбутнє. Цей сонячний період його творчості багатий яскравими фарбами і життєстверджуючими сюжетами.

Сприятливе знамення

“Сприятливе знамення”, 1944 р

Не любив класичний живопис, створював картини-ідеї

Віроломство образів

“Віроломство образів”, 1928 – 1929 рр

Яскравий приклад – робота “Віроломство образів”. Гранично точне, майже фотографічне зображення трубки з підписом внизу: “Це не трубка” – сюжет, який викликав особливо негативну реакцію. Ця картина підсумувала міркування художника про взаємозв’язок образів і слів. Зображення яблука, кімнати для куріння трубки – це тільки образи, але не самі предмети. Адже яблуко можна з’їсти, трубку набити тютюном. Таким чином автор обигрує ідею про парадоксальність сприйняття, про те, що образи і слова хоч і взаємопов’язані, але не тотожні.

Сила звички

“Сила звички”, 1960 р

“Мені приносить нестримне задоволення міркування. У своїх картинах я хочу домогтися поетичного шоку, змусити розум діяти. Я ні в гріш не ставлю цей порожній живопис, де роблять приємно для очей”

Один із класиків напрямку, він просив не називати його сюрреалістом, Рене обрав магічний реалізм і дотримувався цього орієнтиру до кінця днів.