Його називають українським Рембрандтом, а в творчій манері вбачають схожість з особливостями живописного стилю Гогена, Делакруа, Ван Гога, за рівнем своїх спроб у скульптурі він не поступався Родену. Поет цілої нації вродовж декількох віків і видатна фігура в історико-культурному процесі України, приклад для наслідування для багатьох поколінь. Живописець, майстер офорту і графіки, прозаїк і поет, ілюстратор, талановитий представник епістолярного жанру, на додачу до всього був людиною широких поглядів, філософом і просвітянином. Пропонуємо вашій увазі цікаві факти і невідомі твори Шевченка-маляра.
Ти можеш обрати картину Шевченка в галереї
Слова чи фарби: з чого починалась творчість Шевченка?
Хоча Тарас Шевченко прославився як всесвітньо відомий український поет, першими кроками у мистецьких спробах були малюнки. Дослідники життя Кобзаря зазначають, що з 1830 року починається становлення його як художника, натомість ранній період літературної творчості датується 1837 роком.
З кріпаків у художники за 45 кілограмів срібла.Саме талант до малювання зіграв вирішальну роль у звільненні Кобзаря від довічного прислужування поміщику. Навесні 1838-го року Василь Жуковський та Карл Брюллов викупили молодого художника з кріпацтва за 2500 рублів, що за курсом того часу дорівнювало 45 кілограмам срібла.
Займав посаду художника у Київській археографічній комісії, у зв’язку з чим виїздив на Полтавщину і Волинь, де замальовував пам’ятки старовини. У цей період (1845 – 1847 рр.) провідними мотивами живопису стають архітектурні.
Прославився як талановитий ілюстратор. Серед ілюстрацій особливе місце посідає портрет за поемою «Марія» О. Пушкіна. Героїня сюжету – Мотря Кочубей, дочка генерального судді при Іванові Мазепі, яку з гетьманом пов’язували теплі романтичні почуття.
Портрети у творчому доробку Шевченка посідають чільне місце. Вони вирізняються вдалою композицією, насиченістю кольорів, герої картин зображені у природних, невимушених позах. Дослідники зазначають, що роботи поета у цьому жанрі особливо вдалі.
Майже все своє свідоме життя Шевченко присвятив живопису і графіці. Не забуваймо, що саме талант до малювання відкрив йому дорогу на волю, став перепусткою у мистецьку еліту. Протягом 25 років кріпацтва і 10 років заслання він писав. Писав акварелями, олівцем, олією, тушшю.
835 творів – саме таку кількість творів нараховує доробок Шевченка у образотворчому мистецтві. Загалом Кобзар створив більше 1000 живописних творів за 30 років (з 1830 по 1861 рік). Близько 278 картин вважаються втраченими.
Малював у всіх жанрах, опанував всі відомі на той час технічні прийоми офорта, живопису, рисунка. Започаткував і став першим представником критичного реалізму в образотворчому мистецтві України. У Національному музеї Тараса Шевченка ми можемо побачити портрети і композиції на історичні, міфологічні і побутові теми, природні і архітектурні пейзажі, виконані олією, аквареллю, сепією, тушшю, олівцем. Також до нашого часу дійшли численні зразки офортів, виконаних на папері, ескізи, етюди.
Створив цілісний і символічний образ жінки в літературі і на картинах
Тема жіночої долі наскрізною лінією проходить через усі періоди літературної творчості. Не дивно, що і в образотворчому мистецтві жіноча драма знайшла відображення у знаменитих полотнах.
В 1842 році було створено найвідоміший твір українського живопису – портрет «Катерина», написаний за мотивом однойменної поеми. Окрім трагічного образу жінки, Шевченко змальовує і долю поневоленого народу. Композиція насичена символами – вершник у військовій формі солдата Російської імперії означає самодержавство монархії, яка віками пригнічувала український народ, закодований в образі босоногої дівчини з покірно похиленою головою. При цьому в правому нижньому кутку зображено селянина, в образі якого дослідники вбачають уособлення волелюбного духу народу.
Історія на полотнах Шевченка
Під час раннього періоду творчості цікавиться історією і створює композиції на сюжети з античної історії, історії Київської Русі та України.
Сюжетом для композиції послужив епізод міжусобної боротьби. Ми бачимо останні хвилини життя Олега, який загинув у 977 році від руки свого брата, Ярополка, київського князя.
Як ви вже здогадалися у центрі сюжету – хворий Олександр Македонський поруч зі своїм лікарем. Додамо ще, що за історією, в цей час полководець отримав записку-попередження про злі наміри лікаря його отруїти. Як бачимо, довіра виявилась міцнішою за сумніви та інтриги.
Зацікавлення драматичними історіями у Кобзаря виявлялося не тільки в літературній творчості, а й в образотворчому мистецтві. З перших ранніх робіт стає зрозуміло, що художник полюбляє зображувати преламні моменти в долі людини, вимальовувати психологічний портрет осбистості, її настрої. Також його цікавлять важливі віхи в історії українського народу. Показовою в цьому плані є картина «Смерть Богдана Хмельницького», написана впродовж 1836 – 1837 років. За основу композиції взято народну думу про Хмельницького і доступну Шевченкові історичну літературу.
В перший період творчості Шевченко охопив майже всі жанри. Він створює декілька групових портретів побутової тематики, написані акварелями. Ці полотна вирізняються насиченістю барв, глибокою пихологічністю зображуваних. Серед відомих картин – «Сон бабусі і внучки», «Жінка в ліжку», «Перерване побачення», «Натурщиця», «Циганка-ворожка»
Навчаючись в академії, він виявляє зацікавлення до екзотичного сходу і в 1843 році пише надзвичайно колоритне і технічно довершене полотно «В гаремі».
Та якими б мальовничими і чаруючими не були сцени зі східного побуту, справжнє замилування викликав побут дорогих серцю селян на батьківщині поета. І під час мандрівок Україною він не раз бачив такий ідилічний сюжет, який зобразив олійними фарбами у композиції «Селянська родина».
Серія офортів «Живописна Україна»: що вдалося здійснити
В одному з листів до свого друга Тарас Шевченко писав: «…хочу рисувать нашу Україну (…) Я нарисую її в трьох книгах, а в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій теперішній людський бит, а в третій історію». Цим планам не судилося здійснитись, оскільки в 1847 році Тараса Шевченка, учасника таємного Кирило-Мефодіївського товариства було арештовано.
За задумом художника тематичні серії естампів «Мальовнича Україна» мали містити загалом 12 малюнків. Але через нестачу коштів і перепони у 1844 році вдалося випустити лише 6 офортів: «У Києві», «Видубицький монастир», «Старости», «Судня рада», «Казка», «Дари в Чигирині 1649 року».
Графіка викликала захоплення талановитим виконанням, гарно промальованими деталями, романтичним відображенням краси природи. Рідні, українські пейзажі зі схиленими над водами Дніпра вербами, криниця з кришталево чистою водою, дідусь, що спочиває при дорозі – всі картини українських літніх днів автор зобразив поетично і натхненно, а інкше і бути не могло, адже на створення естампів його надихала любов до милого серцю краю, до батьківщини.
Портрети жінок в імпресіоністичній манері
Шевченко задовго від імпресіоністів відступив від академічної манери живопису. Варто лише один раз поглянути на його жіночі портрети, як в око впадає свіжа, насичена кольорами канва малюнку, тіло моделі неначебто рухається, а сама композиція сповнена чуттєвості, жіночності. Яскравість барв і особливості поєднання відтінків зближують Шевченка із Ван Гогом, особливо це помітно в “Одалісці” (“Натурщиця”).
Майстер-портретист
Вже з перших творів на історичну тематику можна зрозуміти, що Шевченко не тільки у поезіях виявляє неабияку майстерність, відтворюючи психічний стан, характер особистості. Він міг бачити самобутність кожної людини, із захопленням переносив її на полотно. Образотворчість його починається «Портретом батька», приблизно датованим 1829 – 1830 роками. Останнім твором Кобзаря став також портрет – «Автопортрет 1861 року».
Загалом художник написав понад 150 портретів. Вважається, що в акварельних портретах Катерини Абази, невідомого найповніше проявився талант портретиста. Дійсно, герої композицій мов живі, неначе сидять зараз перед глядачем і ось-ось заговорять. У очах проглядає характер, вдача людини. В одному погляді бринить посмішка і зацікавленість, в іншому – звучить смуток… Художник мав унікальний талант заглянути в душу, у її потаємні кутки і перенести на полотно саму суть людини.
Шевченко написав більше півсотні автопортретів у самобутній манері. Окрім Рембрандта і Ван Гога, напевне, більше ніхто не залишив стільки автопортретів.
Якщо всі автопортрети зібрати разом у хронологічному порядку, ви легко зможете “прочитати” драматичну історію його життя. З одного полотна на нас дивиться сповнена енергії і творчих задумів людина, на іншому увагу привертає сповнений роздумів погляд очей мудрого чоловіка, а через якийсь десяток років бачимо постарілого сивого поета із глибоким смутком в очах.
Вище ми вже згадували про неординарний підхід Кобзаря до живопису, про його новаторські заходи. У портретному жанрі художник теж прагнув вийти за межі звичного. Вперше в українському портретному живописі він зображує людину на пленері у роботі «Портрет Олександра Коцебу» (1843 р.).
Окреме місце серед фігуративних композицій займає сепія “Казашка Катя” (1856 – 1857 рр.). Вродлива казашка у національному вбранні тримає свічу, прикриваючи полум’я долонею. Така композиція дає можливість реалістично зобразити розсіяне світло, що підкреслює гарні риси обличчя, надає картині романтичності і шарму. Саме за таке освітлення і манеру зображення Шевченка порівнюють з Рембрандтом.
Географія пейзажів
Географія малюнків, створених за більше ніж 30 років охоплює 3 країни – Україну, Казахстан, Росію.
Близько половини графічного і живописного доробку Тараса Шевченка становлять пейзажні замальовки. Ліричне зображення краси природи пронизує всі сфери творчості Кобзаря. Він був здатен помічати незвичайне, те, що викликає подив, змушує душу то завмирати, то співати на повні груди… І, що найважливіше, мав талант перенести ту красу на полотно, папір, стіну будинку. Під час мандрівок, на засланні, вдома – всюди він звертався до музи. Заслання у складі Аральської експедиції позначилося на його подальшій творчості. Доленосне призначення на посаду художника, хоч і в неволі, дало змогу малювати без перепон и відшліфувало майстерність митця як пейзажиста. Приаральські ландшафти – «Пожежа в степу», «Форт Кара-Бутак», «Дустанова могила», «Джангис-агач» – видатні твори майстра.
В горах Каратау народилась ще одна видатна серія картин гірської тематики. Спостережливий художник знайшов справжню красу у суворих видах Мангишлаку, створив наповнені сонячним сяйвом композиції: «Акмиш-Тау», «Туркменські аби в Каратау». Вражаючими вийшли й поетичні нічні краєвиди: «Місячна ніч серед гір», «Скеля «Монах», «Мис Тюк-Карагай на півострові Мангишлак».
Види Мангишлаку надихають його на створення незвичайних сюжетів. З-під пера виходить серія пейзажів «Дерева Мангишлаку» із зображенням дерев, що борються за існування, із останніх сил ростуть серед скель, тягнучись до життєдайного грунту.
Замилування деревами з’явиться і в пізніших малюнках. Після подорожі Україною написано сюжети, сповнені драматичного звучання, в них головними героями виступили дерева – зруйновані стихією, зламані. Виразними штрихами художник відтворює не лише форму, але й душу зламаних дерев, втілюючи в них схожість з долями людей.
Офорти назавжди або чому Шевченко став академіком
Ми вже згадували про офорти у контексті серії “Мальовнича Україна”, тепер пропонуємо дізнатись про новаторство Шевченка у цій техніці.
Шевченко захоплювався офортами впродовж усього творчого шляху. Цю техніка гравюри було винайдено на початку XVI століття в Західній Європі. Такі визнані усім світом художники, як Дюрер, Рембрандт, Гойя полюбляли малювати офорти і створили шедеври. Під час навчання Тараса Шевченка в Академії мистецтв цю техніку не вивчали, тому він мав оволодівати нею самостійно, що в нього вийшло блискуче.
Офорти Шевченка – портрети і пейзажі – виділяються майстерним штрихуванням, довершеним моделюванням світлотіней. Він перший ввів у мистецтво офорта соціальні теми, які до нього ніхто не розробляв.
Він поглибив і розширив межі виражальних засобів офорту, поєднав техніки офорту і акватинту. За ці досягнення його порівнюють з Рембрандтом. Ренесанс гравюри в Україні відбувся завдяки таланту Тараса Шевченка, за що йому присвоєно звання академіка гравірування, його здобутки у гравіруванні стали основою для модернізації цього виду образотворчого мистецтва у Східній Європі.
