10 відомих українських художників

Українська земля дала світові не лише колоритний фольклор і національні костюми. Знамениті українські художники та дизайнери принесли славу своїй Батьківщині в Нью-Йорку та Парижі. Відомі полотна представників мистецтва України увійшли до ТОП-20 найбільш продаваних творів. Складно визначити, за скільки піде з аукціону той чи інший шедевр. Але самобутні роботи талановитих українців відразу бачать на тлі інших полотен в найпрестижніших картинних галереях світу.

Тарас Шевченко

Ім'я Тараса Григоровича Шевченка відомо всім любителям української літератури. Він не лише поет-класик і засновник літературної форми української мови, а й засновник українського бароко в живопису. Найвідоміше полотно – «Катерина».

Сучасні українські художники вважають колишнього кріпака апологетом національного живопису, хоча частина його робіт була написана в Петербурзі, Оренбурзі та Казахстані, як ця «Аскольдова могила».

Про авторство деяких його картин сперечаються митці, оскільки вони настільки різноманітні. Він також не відмовляв собі у роботі з обнаженою натурою, як ця «Одаліска», написана зі сплячою моделлю, втомленою розважати глядачів східними танцями.

Колись його картини вважали ілюстраціями до власних літературних творів. Потім їх визнали шедеврами, поряд з іншими полотнами відомих українських художників. Тепер їх тиражують у вигляді схем для вишивання та розмальовки за номерами, як ця «Циганка-ворожка».

Іван Марчук

Чи справді автор цих шедеврів теж українець? Таке питання часто ставлять мистецтвознавці та критики, вперше побачивши роботи Івана Марчука. Проте знавці безпомилково впізнають його творіння серед картин інших великих українських художників. Його «Єва» зачаровує дійсно чимось первозданим.

За версією британського видання The Daily Telegraph, у 2007 році Марчук увійшов до списку 100 геніїв сучасності. На Заході добре відомі його «Кольорові прелюдії», «Нові експресії», «Біла планета» та «Погляд у нескінченність».

Катерина Примаченко

Проста кріпачка, народжена і жила в віддаленому селі під Києвом, подарувала світові новий жанр. Типовий представник «наївного мистецтва» вражає уяву простотою і самобутністю полотен.

В її житті було звання, нагороди та державні премії. У радянську епоху іноземці хотіли хоча б іздалеку подивитися на дивовижні роботи її школи-студії, коли виставки українських художників були закритими. Ось так виглядає «Атомна війна» та «Загроза війни».

Скульптурні фігурки були такі самі прості і замисловаті, як малюнки сільської дівчини із поліомієлітом, яка пройшла шлях до звання народного художника УРСР. До речі, її чоловік і син також були визнаними діячами мистецтв. Здається, нічого особливого, але ані дитина, ані доросла людина не додумалися б так відобразити тварин.

Євгенія Гапчинська

<р>Спочатку в ній бачили лише ілюстратора дитячої літератури. З часом Євгенія Гапчинська стала визнаним майстром, поряд із відомими художниками України. Її роботи впізнавані, в них стільки оптимізму і дитячої наївності! Вони як будто нагадують, що десь у глибині душі всі люди залишаються дітьми.

 

«Галереї щастя» Гапчинської є в найбільших містах країни. Інші копіювали її роботи, але ніхто не може мислити в неповторному стилі української художниці.

<р>Сюжети, пронизані душевним теплом і якоюсь наївною світлотою, продаються за тисячі доларів. Найвідоміші – «Арбузик», «Ти і я», «Влюблена ботанічка» і «Да здравствует жизнь!»

 

Катерина Білокур

<р>Список відомих художників України був би неповним без імені Катерини Білокур, творчість якої вражає уяву людей різних поколінь. Вона виросла в заможній родині, яка заробляла на сільському господарстві, але пройшла важкий шлях до мистецтва. Сьогодні її знає весь світ, а за марку з «Квітами за плетенням» колекціонери віддавали ціле стан.

 

<р>Зарисовки, пейзажі, натюрморти і портрети кисті Білокур навіяні самобутньою культурою свого народу. Вона випробовувала свої сили в «наївному мистецтві», поки не знайшла власний стиль живопису. Найбільше вона любила живі квіти. Імітацію її техніки часто використовують для об'ємних фотообоїв та текстильного малюнка.

 

Михайло Андрієнко-Нечитайло

<р>Багато великих українських художників, особливо після революції 1917 року, працювали за кордоном. Тому творчість «Мишеля Андрієнко» відоміше парижанам, ніж нашим співвітчизникам.
Живописець і декоратор працював у Бухаресті та Празі, але найбільше любив Париж, де прожив 60 років. Він підготував сотні яскравих декорацій до вистав, опер і балетів.

 

<р>Сценографія була улюбленим захопленням і основним джерелом доходів емігранта. Мистецтвознавці вважають його великим французьким художником-модерністом з українськими коріннями.

 

Георгій Нарбут

Георгій Нарбут – «батько українських грошей». Йому за будь-якої влади давали можливість продуктивно працювати в будь-якому жанрі. Ніхто інший не міг так вдало виконувати дрібні завитки для виготовлення банкнот, марок, гербів, азбуки, ілюстрацій до перевидання старовинних фоліантів, як це робив відомий український художник родом з Чернігівщини.

Сам художник найбільше любив готувати обкладинки до різних видань. З найбільшим захопленням він працював над ілюстраціями до «Енеїди» І. Котляревського, яку читав із захопленням (тоді вона випускалась без хрестоматійних скорочень). Тоді він захоплювався любочками з зображенням військових сцен, частина з яких «перейшла» в серйозні видання.

Михайло Бойчук

Яскравий представник монументального живопису народився на Західній Україні, закінчив Мюнхенську та Краківську Академії мистецтв, породивши новий напрям під назвою «бойчукізм».

В нього було немало учнів і послідовників, але найбільший інтерес викликає його творчий «почерк», заснований на національних традиціях. Таким він зобразив біблійного пророка Іллю, якого, за книгами Ветхого Заповіту, в пустельному місці годували ворони.

На жаль, багато його робіт було знищено, сім'я розстріляна більшовиками в 1937 році, а учні репресовані. Такою була гірка доля української інтелігенції, яка не хотіла підкорятися новій владі, оскільки вона працювала «не в тому напрямку».

Його звинувачували в тому, що в тематиці зображень «багато релігії». Але відомим українським художникам часто доводилося працювати з фресками в храмах та семінаріях. Це давало додаткові заробітки, можливість оновлення підходів у творчому пошуку, знаходячи нове русло. Це його версія «Тайної вечері».

Віктор Сидоренко

Роботи Віктора Сидоренка занадто оригінальні, їх неможливо сплутати з картинами інших авторів. Вони можуть бути написані лише червоним кольором на білому тлі, але ці полотна безпомилково впізнають на будь-якій міжнародній виставці.

Серед відомих українських художників мало таких, які виїжджали працювати за кордон, а потім охоче поверталися на Батьківщину з персональними вставками, гучним ім'ям і новими ідеями.

Геніальність славетного українця визнана в усьому світі, під заставу його картин дають великі кредити для інвестицій. У Лондонській галереї Saatchi відкрилася чергова персональна експозиція з полотнами Віктора Сидоренка. Що в них такого? Важко сказати, хай розмірковують над цим митецтвознавці. Ось, наприклад, одна з серії його робіт, «Левитація».

Олександр Богомазов

Саме прізвище відомого українського художника Олександра Богомазова говорить про творчу генетику. «Богомазами» колись називали іконописців та майстрів розпису стін в православних храмах. З якого покоління це почалося, ніхто не знає, але очевидний його талант і тяга до мистецтва, яку помітили ще в дитинстві. Він практикував в різний спосіб, а таким відомий «Міський пейзаж» знаменитий кубо-футурист.

Його справедливо називають "українським Пікассо", але творчість в багатьох відношеннях втрачено і забуте. Але навіть те, що дійшло до наших днів, дає уявлення про те, як володів палітрою геніальний "нащадок богомазова".

 

Хтось захоплюється живописом у манері авангардистів, футуристів чи абстракціоністів, більшість цього не розуміє. Проте на творчих пошуках сміливих експериментаторів подальше будувалося мистецтво ХХ століття.