Клод Моне – людина, яка намагалася намалювати світло

Найвідоміший з художників-імпресіоністів прожив довге і насичене життя, пережив на десятки років своїх однодумців в питаннях техніки живописання, залишив багату спадщину з вражаючих полотен, ставши в один ряд з легендарними особистостями – авторами революцій в світі мистецтва. Це те, що відомо якщо не всім, то більшості. Заглянувши по той бік полотен, ми знайшли дивні факти з біографії Клода Моне. Давайте дивуватися разом!

Оскар Клод Моне починав свій творчий шлях з карикатур. Колись молодому автору саркастичних шаржів і самому складно було б повірити в те, що через десятиліття його майстернею стане природа, антураж для пейзажів він буде створювати сам, здійснюючи дивовижні речі: від вирощування казкової краси саду до створення ставка.

Пізніше, подорожуючи околицями Парижа і за його межами, вирушаючи в інші країни, він на все дивився жадібним оком художника, захоплювався красою навколишнього світу, прагнучи відобразити всі дивовіжні пейзажі. Ось що він сам пише про час проведений в Онфлері:

«Кожен день я роблю нові відкриття, і кожне з них прекрасніше попереднього. З глузду можна з’їхати, до чого мені хочеться працювати, просто голова обертом іде!»

Майже ідентичні прізвища: Моне і Мане. Прізвища художників часто плутають. І почалося це ще з першої виставки, на якій Моне чекав успіх. Схвальні відгуки про марини Моне лилися в вуха Мане, що дуже розлютило останнього. Але незабаром плутанина вляглася і в газетах з’явилося ім’я майбутнього імпресіоніста.

На виставці пейзажі гирла Сени Моне були сусідами з “Олімпією” Мане.

Через багато років Моне зіграє вирішальну роль у долі “Олімпії” Мане. Моне цілком віддався турботам про «Олімпію» Едуарда Мане. “Ця картина, яку безмозка критика називала свого часу «портретом мерзенної одаліски з жовтим животом, підібраною на смітнику», повинна висіти в Луврі!” І в 1907 році Клод Моне домігся справедливості – картина зайняла своє місце в головному музеї країни.

Хто снідав на траві?

Клод Моне запозичив назву скандального полотна Едуара Мане і написав свій “Сніданок на траві”, де зобразив Фредеріка Базиля, імпресіоніста, з яким його пов’язувала тісна дружба. Сніданок вийшов монументальним: висотою 4 метри 60 сантиметрів і більше 6 метрів шириною.

Імпресіоністи та кіно

У 2006 році вийшов 4-серійний фільм “Імпресіоністи”, з якого можна дізнатися про те з чого почалася історія “вражаючого” живопису, про перипетії у творчості чотирьох друзів – Моне, Базиля, Ренуара, Дега і, звичайно ж, споглядати хоч і не вживу, краєвиди, зафіксовані на мільйонах полотен.

Психіатрична лікарня для Клода Моне

Це сьогодні ми захоплюємося барвистими, повітряними полотнами, це сьогодні існує тисячне, а то і мільйонне покоління молодих художників, що взяли за ідеал творчу манеру імпресіоністів, а колись групу художників, що прагнули схопити кінчиком пензля сонячне світло і перенести його на полотно сучасники називали божевільними. Головним чином невтішні висловлювання критиків і газетярів стосувалися Моне. І тільки Едуард Мане називав свого майже однофамільця “справжнім Рафаелем води”.

Ось які заяви читав про себе Моне:

«Як нам стало відомо, на вулиці Ле-Пелетье відкрилася психіатрична лікарня, свого роду філія клініки доктора Бланша. Приймають сюди в основному художників. Божевілля їх безпечне: вони просто вмакують пензлі в найкричучіші і несумісні одна з одною фарби і водять, як бог на душу покладе, ними по білому полотну, щоб потім, не зважаючи на витрати, вкласти готову працю в чудову раму”

Головною героїнею жіночих портретів була перша дружина художника

Картини «Дама в зеленому», «Жінка в саду», «Японка», «Камілла з собачкою» були написані з дружини художника Камілли, яка померла в 32 роки, імовірно від раку. Не в силах себе контролювати, Клод пише її портрет на смертному одрі.

У 1886 році Моне написав двох “Жінок з парасольками”, моделлю для яких послужила Сюзанна Ошеде, прийомна донька художника. Натхненням послужило схожість останньої з уже покійної на той момент Каміллою Моне, зображеної раніше в схожій композиції з парасолькою.

Чому винахід Томаса Едісона не допоміг Моне?

Томас Едісон винайшов лампу розжарювання чим, безсумнівно, надав неоціненну послугу багатьом живописцям, адже тепер час творчості не обмежувався часом доби. Але “людини сонця” це ніяким чином не стосувалось. Клод Моне ніколи не писав при електричному освітленні. У будь-яку пору року його життєвий ритм був синхронізований з сонячним. Влітку і взимку він вставав з першим промінням сонця і засипав після заходу. Друг художника, Саша Гітри, згадує: “Коли сонце ховалося за горизонтом, він вечеряв і йшов спати. Він часто повторював: якщо сонце спить, що мені ще робити?”

Слава і успіхи Клода Моне

Перший успіх Моне принесла картина “Дама в зеленій сукні”, на ній зображена Камілла Донс, подруга і кохана художника, що стала його дружиною.

На виставці в 1886 році на нього чекав грандіозний успіх: були оцінені всі представлені картини. Мальовничі краєвиди Живерні, марини, поля тюльпанів, які він писав в Голландії – ці пейзажі, виконані в його авторській, імпресіоністської манері залишили критиків, друзів і інших відвідувачів Салону у захваті.

Серії “Тополя” могло і не бути. Як тільки художник взявся робити ескізи, дерева зібралися зрубати. На той момент Моне не відчував обмеженості в коштах і перекупив тополі, щоб закінчити картини на пленері.

Зі спогадів очевидців відомо, що “В день він міг працювати над п’ятнадцятьма картинами!” Ми можемо бачити на них сірий стіг раннього ранку, рожевий шестигодинний стіг, жовтий одіннадцатічасовой, блакитний о другій годині дня, фіолетовий – о четвертій, червоний о восьмій вечора, і так далі”

«Мій головний шедевр – це мій сад!»